Олеся Новосад

                                                                    Монтаж - як я його розумію.

                Монтаж – динамічне конструювання дійсності. Динамічне, тому що основою для монтажу залишається рух, навіть якщо він моделюється із статичних образів. Поєднанні певним чином фото чи відео зображення розкривають значення, які в процесі споглядання набувають нових смислів, творять нову реальність. Монтаж присутній не лише у кіномистецтві. Якщо зануритись в історію мистецтва початку 20 століття, то з перших визначень авангардистських напрямів: супрематизм, кубізм, футуризм і т.д. можемо побачити намагання митців з допомогою кольору, пластики, форм руйнувати звичні уявлення про світ, реальності як єдиної художньої системи. Натомість авангардисти пропонували стати активним учасником творення нової дійсності, тобто опинитися всередині просторової мистецької композиції і спробувати зрозуміти безпредметний невидимий світ, а навіть якщо не зрозуміти, то відчути його магічність. Так супрематичні композиції К. Малевича набувають цілісності, коли окремі зображення стають частиною одного мистецького об’єкту . Розташування художніх предметів (для кінематографа таким означуваним стає кадр) у просторі дає відчуття плинності часу, рухомості зображення, зміненої реальності.

        Сучасне візуальне мистецтво перформансу продовжує пошуки моделювання реальності новими засобами: світло, відео і фото зображення, тощо. Ефект присутності значно підсилює уяву глядача, завдяки постійним повторам зображуваного, відбувається поступове проникнення в заданий ритм, в світовідчуття, яке неможливе в реальному світі. Така увага до перформансу не даремна, бо коли опиняєшся за монтажним столом і необхідно змонтувати навіть невеликий шматок фільму, стає очевидним, що без знання законів, "мови монтажу”, можна порушити цілісність образу, зламати ритм, не донести ідеї, не кажучи про інші додаткові змісти, мета тексти, які зчитуються в процесі перегляду фільму. Час, коли на екрані у монтажній з’являлося тьмяне зображення, а в руках плівка, яку необхідно було різати і клеїти, може залишитися далеко позаду, з погляду на постійне застосування новітніх технологій. Але саме цей процес здавався магічним, навіть подекуди було важко зрозуміти і самому режисеру, як проявиться його задум на великому екрані в остаточному варіанті. Не дивно, що С.Ейзенштейн запропонував теорію "монтаж атракціонів” як спосіб вражати, дивувати, шокувати публіку, яка під час перегляду буде знаходитися в постійному напруженні. Але з розвитком кольору, звуку та відео з’явилися інші потреби: естетичне задоволення, пізнання світу через текст, спосіб зображення, гармонію кольору. Тема фільму повніше розкривається завдяки грамотно змонтованому ряду кінокадрів, де навіть несподіване поєднання планів і змісту зображення лише доповнює картину в цілому, при цьому не руйнує загальної ритмо-мелодики. Тобто фактично базові засади монтажу названі "ефектом Кулешова”, які творять нову дійсність, і досі є актуальними, незалежно від того як змінилися технічні можливості.

         Кожний художник шукає свій шлях до відтворення певної дійсності на екрані, до унікального способу передачі мистецького твору чи то він буде насичувати динамічними короткими кадрами, провокуючи на шалений рух, зміну дії, чи то проявиться схильність до використання плавності ліній, і тоді вималює, пропише як художник кожен кадр, який створить враження відстороненості, філософського споглядання світу, чи то одночасно застосує і те, і інше, для того, щоб втримати увагу глядача до останнього кадру. Синтетичність кіномистецтва вимагає від режисера монтажу знання різних основ мистецтва від композиції, кольорознавства до музичної грамотності, відчуття ритму і простору замкненому в одному кадрі. Калейдоскоп кадрів навіть якщо дотримуватися режисерського задуму, може залишитися лише втіленою слабкою копією сценарію. Отже, як змонтуєш, так і прочитаєш майбутній фільм.